Літопис

Основні етапи становлення та розвитку
туристсько-краєзнавчої роботи з учнівською  молоддю Чернігівщини

 Багата і прекрасна чернігівська земля, славна своєю історією, безсмертним творінням зодчих, чарівною природою.

Не дивлячись на існування об’єктивних передумов для розвитку туризму – безліч історичних місць, історико-культурних пам’яток, краси та величі чарівної природи, в ХІХ на початку ХХ століття туризм, як соціальне явище, не зайняв належне місце. Хоча в губернії задовго до ХХ століття приділялась увага екскурсіям – важливій складовій процесу становлення туризму.

У 1918 році директором Департаменту позашкільної освіти була наша землячка Софія Федорівна Русова, яка разом з екскурсійним відділом приділяла постійну увагу забезпеченню навчально-виховного впливу через засоби унаочнення пізнання рідного краю, розширення спектру екскурсій.

Відділ працював над тим, щоб екскурсійною діяльністю була охоплена вся територія України, щоб забезпечувалось фінансування екскурсій для різних верств населення та різних вікових категорій: для дітей початкових класів, для учнів середніх шкіл і т.д.

Перше масове охоплення школярів екскурсійною роботою припадає на весну 1919 року. Заняття в школі тоді припинилися раніше від звичайного, і губнаросвіта запропонувала час, який залишився до літніх канікул, використовувати для екскурсій. Організаційний бік питання було доручено розв’язувати С. Баран-Бутовичу.

Початок організаційного оформлення екскурсійної діяльності припадає на 20 березня 1920 року, коли на засіданні колегії ухвалили створення екскурсійного бюро і дослідно-показової станції.

Мета створення та діяльності нової установи формулювалася так: «екскурсійне бюро було покликане до життя тими вимогами, котрі були встановлені до шкільного працівника нової трудової школи з новими методами навчання».

В 30-х роках екскурсійна робота збереглася як форма позашкільної роботи облВНО. В 1933-1934 навчальному році екскурсійно-туристичні станції, що були на той час відкриті в Чернігові, Прилуках, Ніжині, Конотопі та Новгород-Сіверському, організували 615 експедицій, якими було охоплено близько 72 тисяч учнів, 165 екскурсійних прогулянок, в яких брало участь понад 6 тисяч учнів.

Екскурсійно-туристична станція до війни знаходилась при облВНО і займала спочатку одну, а потім дві кімнати.

Після Другої Світової війни в 1948 році було відновлено роботу Чернігівської дитячо-екскурсійної станції, директором якої в червні призначили Барана Семена Григоровича, а в листопаді – Загатну Марію Степанівну. На той час на станції працювало 6 чоловік (директор, екскурсовод, бухгалтер, завідуючий господарством, черговий і техпрацівниця) і розміщувалась в одноповерховому будинку по вулиці Пролетарській (зараз Проспект Миру) № 13а разом зі станцією юних техніків та інститутом удосконалення вчителів.

Основним напрямом роботи були екскурсії та участь у Республіканських заходах: семінарах директорів та екскурсоводів, позашкільних працівників.

З січня 1951 року директором станції призначають Барбарова Файба Ароновича, який пропрацював на цій посаді до 1974 року.

Приміщення станції вже займає декілька кімнат. Починають працювати гуртки, з’являються сумісники – керівники гуртків. Розробляються та проводяться масові заходи: похід «На зустріч весні», обласна  краєзнавчо-туристична естафета та екскурсії за межі області.

Згідно з рішенням Чернігівського облвиконкому на час літніх канікул 1954 року була відкрита обласна туристська база в Чернігові та 18 турбаз в районах.

Після побудови нового приміщення школи № 4 в 1955 році під туристську станцію віддали будинок початкової школи по вул. Лугова, 3 (зараз Нахімова). Приміщення було старе з пічним опаленням, але велике, що дало змогу розширити діяльність станції. Розширюється штат, відкривається музей, створюється методична рада.

Для пожвавлення вивчення історії рідного краю було розроблено декілька естафет-експедицій, що у вигляді альбомів передавалися з однієї школи до іншої за напрямками: «Історія школи», «Історія піонерської організації», «Історія комсомолу», «Видатні люди нашого краю», «Дорогами семирічки», «Шляхами Великого Жовтня». Переможці естафет безкоштовно їздили на екскурсії.

В 1957 році  Радульська середня школа передала туристській станції пароплав «Советская Белорусия». В червні його перейменували на «Юний турист». Пароплав використовували для проведення екскурсійно-оздоровчого табору за 21-денним маршрутом: Чернігів – Київ – Канів – Чернігів, а також для господарських потреб.

Для оздоровлення дітей приймається рішення відкривати туристські табори. Для їх відкриття обиралися місця, багаті на історичні пам’ятки, а також з привабливими природними умовами.

Так, у 1953 році обласний туристський табір був у с. Тростянець, 1955 – в смт. Любечі, 1956 – в с. Осняки Чернігівського району, 1958 – в с. Пакуль Михайло-Коцюбинського району, 1960 – в с. Замглай Ріпкинського району.

На початку 60-х років, коли побудували нове приміщення аеропорту в с. Количівка Чернігівського району, юним туристам віддали старий будинок управління аеропорту (за словами місцевих жителів – колишні конюшні поміщика Количева).

Так почав працювати табір «Юний турист» в мальовничому місці за 12 км від Чернігова. Спочатку діти жили у великих солдатських наметах і харчувалися з котлів солдатської кухні. Воду возили на конячці, яка жила в таборі. На кожній зміні проводилися багатоденні походи та громадсько-корисна робота по благоустрою табору, чергування в їдальні, допомога Количівському колгоспу. У таборі працювали спортивні секції та гуртки (фото-краєзнавчий, краєзнавчо-туристський, метеорологічний).

У 1965 році діти з наметів перемістилися у 20 різнокольорових фанерних будиночків по 6 ліжок в кожному. Крім оздоровлення в туристському таборі чернігівські діти мали змогу відвідати й туристську базу в Києві, розташовану в різні роки в різних школах  (№№ 49, 128, 42, 82).

Взимку, під час канікул, в туристському містечку «Юний турист» проходили краєзнавчі конференції.

Так, з 2 по 9 січня 1969 року в містечку «Юний турист» була проведена обласна конференція юних туристів-краєзнавців, на якій дали старт новій експедиції «В країну знань», присвяченій 100-річчю з дня народження В. Леніна.

Юні пошуковці почали збирати краєзнавчі матеріали під час походів. Одним з перших це став робити вчитель Менської середньої школи Покотило Володимир Петрович. Із зібраних матеріалів в Мені був створений шкільний музей, який потім став народним та була видана книжка «Юний краєзнавець».

Для покращення туристсько-краєзнавчої роботи в школах області наказом Чернігівського облВНО від 28.05.1969 № 276 при районних місцевих будинках піонерів було створено 25 філіалів дитячо-екскурсійної туристської станції на громадських засадах. Всі інструктивно-методичні матеріали вже надсилались до філіалів, а для їх керівників проводились виїзні семінари-практикуми.

Враховуючи, що в районах області була ще недостатня кількість кваліфікованих туристів, вирішили при філіалах створити школи туристського активу з числа старшокласників (по одному учню з восьмирічної школи та по 2 учні від середньої), розробили програму з методичними рекомендаціями на кожне заняття, які проводилися раз в місяць. При необхідності методисти обласної станції виїжджали проводити ці заняття в райони.

Щоб покращити підготовку до зльотів, на базі містечка «Юний турист» був проведений обласний семінар-практикум капітанів команд юних туристів. Велику увагу приділяли практичним заняттям. Під час семінару були проведені змагання з техніки пішохідного туризму.

З 15 по 18 червня 1971 року у містечку «Юний турист» був проведений обласний зліт туристів-краєзнавців, який хоча і присвячувався підведенню підсумків роботи експедиційних  загонів Республіканської експедиції «В країну знань», але й був першим туристським зльотом. На змагання прибуло 24 команди (447 юних туристів-краєзнавців), які вперше пройшли смугу перешкод, прийняли участь в орієнтуванні на місцевості.

Якщо до цього року туристсько-краєзнавчою роботою з учнями  займались переважно вчителі історії та географії, то після цього року до неї досить активно залучилися вчителі фізичного виховання.

З 1971 року туристські зльоти стали проводити щорічно (крім 1986 року). Декілька років це було в Количівці, а потім місце проведення почали змінювати. Це смт. Любеч Ріпкинського району, с. Козляничі Сосницького району, с. Рижики, с. Внучки, с. Льгов, смт. Седнів Чернігівського району.

Щоб підняти активність туристських походів до програми зльотів був внесений звіт про подорожі, як обов’язковий вид змагань. В с. Козляничі Сосницького району команди старшої вікової групи на зліт приходили з походу. Маршрут був затверджений МКК станції туристів.

На підготовку звітів командам було виділено ще 2 дні. Працювала на галявині зльоту і фотолабораторія.

Щоб готуватися до зльотів, ходити в походи необхідні були кваліфіковані туристські кадри. Це добре розумів колектив обласної станції туристів. Так, для керівників походів був проведений перший семінар з походом по Чернігівському та Ріпкинському  районах. Потім були Архангельська область, Кавказ (район Архіза), Південний Урал (1986 рік), Фанські гори (1987 рік), Лустем Каракум (1989 рік), Кавказ (1991 рік), Карпати. Ці семінари-практикуми з походами різних категорій складності дали змогу вчителям – учасникам  семінарів, провести своїх юних туристів походами за цими маршрутами.

Так були проведені туріади з юними туристами в 1987 році – Крим (80 учасників),

1988 – Південний Урал (112 учасників),

1989 – Карпати  (96 учасників),

1990 – Туркменія – Каракуми (84 учасника),

1991 – Туркменія – Каракуми (150 учасників).

В тяжкі 90-ті роки припинили проводити туріади та семінари за межами України, тому проведення семінарів та туріад зосередили на Карпатах.

На високому професійному рівні проводились обласні туристські зльоти педагогічних працівників, які мали на меті підвищити туристську спортивну майстерність. Ці заходи відбувались у вигляді семінарів-практикумів. Учасники мали змогу з’ясувати все, що їм було невідомо, навчитися новому. На це був виділений окремий час. Команди вчителів успішно захищали честь області на Всеукраїнських змаганнях.

Перший обласний зліт-змагання для вчителів був проведений у 1987 році.

Поряд з семінарами працювали школи передового досвіду, на базі яких проводились семінари, конференції, семінари-практикуми в районах. Це дало можливість навчити більшу кількість вчителів сільських і міських шкіл, організаторів позашкільної та позакласної роботи, вчителів різних фахів, відповідальних за туристсько-краєзнавчу роботу в школі. Під час таких семінарів працювали секції юних істориків, географів, археологів, фольклористів.

Цікаво пройшов семінар-практикум за трьома видами туризму: піший, водний, вело. Учасників семінару було розподілено на три групи і кожна по декілька днів оволодівала окремим видом туризму. Чітко був розроблений маршрут з місцями зустрічей груп.

Під час підготовки та проведення зльотів також проводилися 10-денні семінари з підготовки суддів та начальників дистанцій. Стажування суддів проходило під час змагань. Учасники семінару вчилися  ставити дистанції різних видів, відпрацьовувати техніку безпеки під час проведення. Це була добра школа майстерності з туризму.

На VIII обласному зльоті юних туристів-краєзнавців окремим видом змагань була геологія. Після цього, одним з напрямів роботи зі школярами стали геологічні зльоти, які проводились з 1982 року паралельно з туристськими.

Для проведення цієї роботи потрібні були фахівці. У 80-х роках республіканська туристська станція приділила особливу увагу геології  і для підняття кваліфікації вчителів провела семінари в Києві, Житомирі, Криму. Подібний семінар був проведений для вчителів, що готували команди до зльоту геологів разом з Чернігівським відділенням Українського науково-дослідницького геологорозвідувального інституту, який допомагав в проведенні зльоту.

У 1966-1967 роках на туристській станції в одній з кімнат почали створювати методичний кабінет.

Для оформлення запросили фахівців з Києва.  Велика кількість намальованих плакатів за всіма напрямками туризму і краєзнавства, куточки туриста і альпініста, зробили кабінет цікавим і пізнавальним. Цей кабінет дав змогу покращити інструктивно-методичну роботу. На його базі проводилися семінари вчителів історії, географії. З’явилися перші методичні розробки з питань краєзнавства та туризму.

Пожвавилась пошукова робота. До тематики семінарів почали включати доповіді вчителів-краєзнавців, а в методичному кабінеті почав накопичуватись матеріал з досвіду роботи.

Покращили свою роботу і опорні школи в районах.

Велику увагу в роботі станції приділялось і музеєзнавству. Чернігівщина багата своєю історією і вивчати її допомагали шкільні музеї.

В березні 1977 року був проведений І обласний зліт активу шкільних музеїв, присвячений 60-річчю Великого Жовтня. На зліт прибули команди з 26 районів області (близько 500 юних дослідників). Якщо в 1979 році було 78 музеїв, то станом на 2017 рік – 106 (28 з них Зразкових). Зараз, відповідно до нового Положення про музеї при навчальних закладах, раз у 5 років Зразкові музеї подають матеріали на підтвердження свого звання. А кожні два роки проводяться обласні семінари відповідальних за музейну роботу в районах та містах.

Розуміючи, що видавнича діяльність відіграє велику роль в організації туристсько-краєзнавчої роботи, почалось друкування плакатів: «Вивчаємо Чернігівщину», «Піонерські ступені», «Лижна естафета» та інші.

Основним завданням стає забезпечення шкіл методичною літературою. Тому великим тиражем було видано буклети: «Конкурс на кращу роботу з дитячого туризму та краєзнавства», «Поради школам з туризму», «Героїчні подвиги уродженців Чернігівщини», «Посібник з вивчення геології», «Чернігів екскурсійний».

З появою вчителів-ентузіастів туристської справи в області з’явилися туристські клуби.  Найбільш відомі: Варвинського району — «Бригантина» (керівник Скоромець В.Г.) та «Ніка» (керівник Прима О.Л.), Куликівського – «Вогнище»   (керівник Клейнер Й.М.),   в смт. Любечі Ріпкинського району – «Літописець» (керівник Федорченко А.А.),  с. Чемер Козелецького району – «Юний краєзнавець» (керівник Ступак В.Ф.), в м. Чернігові сш № 20 – «Романтик» (керівник Гескіна М.М.), сш № 11 – «Данко» (керівник Вовк В.М.), м. Ніжині – «Шукач» (керівник Гребенніков І.О.),  м. Прилуки «Спектр» (керівник Скіба Ю.В.) та «Оріон» (керівник Шинкарчук В.В.),  в Новгород-Сіверському районі – «Едельвейс» (керівник Голован В.В.) при станції юних туристів – «Кентавр» (керівник Гром О.А.) та інші.

Не залишились поза увагою і гуртківці. Для них проводились різноманітні змагання: «Ажіотаж», екскурсійне орієнтування, спортивне орієнтування, змагання з техніки пішохідного туризму, «В’язання вузлів» та щорічно підсумковий багатоденний зліт.

Різноманітними для них були екскурсії: до Москви, Мінська, Ленінграду, Риги, Таллінна, Єревану, Ялти, Севастополя, Умані і багатьох інших міст колишнього СРСР. Деякі гуртки почали працювати на базі ЖРЕДів, що дало можливість активізувати і там туристсько-краєзнавчу роботу, проводити  походи, екскурсії, зльоти юних туристів підліткових клубів за місцем проживання. Так з’явилися туристські клуби «Червоні вітрила» та «Золоті колеса».

Під час канікул гуртківці мандрували по Карелії, Кавказу, Криму, Карпатах та по стежках нашого рідного краю, сплавлялись на байдарках, плотах по найбільших річках Чернігівського області – Снові, Сейму, Десні.

Юні туристи-краєзнавці брали активну участь у Всеукраїнських, Міжнародних зльотах, змаганнях з гірського, водного та пішохідного туризму, спортивного орієнтування. Якщо в 1954 році на базі станції працювало 5 гуртків, то в 1990 році їх стало 58.

Мережа туристських закладів поступово почала збільшуватися: 21 лютого 1992 року відкривається Куликівська станція юних туристів. А з призначенням в 1998 році на посаду директора Центру Степовика Петра Миколайовича значно покращилась туристсько-краєзнавча робота в області – 25 серпня 1998 року відкривається Чернігівський міський Центр туристсько-оздоровчої та виховної роботи з дітьми та молоддю, 01 червня 1999 року – «Ніжинський  Центр туризму і краєзнавства учнівської молоді» управління освіти і науки Ніжинської міської ради, 06 січня 2003 року – Козелецька станція юних туристів, 14 лютого 2008 року – Комунальний позашкільний навчальний заклад «Центр туристично-краєзнавчої творчості Чернігівської районної ради Чернігівської області» та туристсько-краєзнавчі відділи при Варвинському, Талалаївському, Бахмацькому Будинках школяра.

За останнє десятиріччя юні туристи-краєзнавці Чернігівщини працювали активно і успішно, про що свідчать численні грамоти та дипломи, брали участь у всіх Всеукраїнських та обласних акціях, експедиціях, зльотах, змаганнях, а саме: у Всеукраїнській туристсько-краєзнавчій експедиції учнівської молоді «Краса і біль України», обласних змаганнях зі спортивного туризму серед команд учнів навчальних закладів системи МОНУ, обласному форумі юних істориків-краєзнавців «Україно моя, Україно», Всеукраїнській історико-географічній експедиції «Сто чудес України», Всеукраїнській історико-краєзнавчій акції учнівської молоді «Збережемо пам’ять про подвиг», присвяченій 60-роковинам Перемоги над фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні, обласному конкурсі «Восьме диво світу на Чернігівщині», Всеукраїнському екологічному конкурсі «До чистих джерел», заочній Першості України серед учнівської молоді на кращу туристсько-краєзнавчу подорож року, Відкритій Першості Чернігівської області зі спортивного туризму, Всеукраїнському та обласному зльоті юних туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків», Чемпіонаті України з техніки лижного, велосипедного туризму, обласній телегрі-вікторині «Стежками рідного Полісся», обласному історико-краєзнавчому конкурсі «Велика Вітчизняна війна очима дітей», присвяченому 65-річчю звільнення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників, Всеукраїнській історико-географічній експедиції «Історія міст і сіл України», Всеукраїнській історико-етнографічній  експедиції учнівської та студентської молоді «Україна вишивана», Всеукраїнській краєзнавчій акції учнівської та студентської молоді «Колосок пам’яті», присвяченій 75-річчю Голодомору 1932-1933 років в Україні, обласному конкурсі творчих робіт серед краєзнавчих гуртків та об’єднань позашкільних навчальних закладів, присвяченому Голодомору 1932-1933 років в Україні «Велика трагедія Великого народу», відкритій зимовій Першості Чернігівської області з ТПТ в закритих приміщеннях серед учнівської молоді, обласній краєзнавчій телевікторині учнівської молоді «Край Деснянський – джерело натхнення», Всеукраїнській історико-краєзнавчій експедиції учнівської молоді «Шляхами подвигу і слави», присвяченій 65-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників та інших.

Рішенням VІІІ сесії обласної ради, яка відбулась 23 лютого 2017 року, було змінено назву позашкільного навчального закладу «Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій» на комунальний позашкільний навчальний заклад «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді».

На сьогодні навчальний процес в Центрі забезпечують 29 педагогів, з них 7 сумісників. Кадровий потенціал закладу досить високий: усі педагоги мають вищу освіту. Серед педагогів ПНЗ «Центр НПВТКУМ» 5 працівників мають звання «Відмінник освіти України», 1 – «Почесний працівник туризму України», 1 – нагороджений нагрудним знаком «Софія Русова», 1 має нагрудний знак «Василь Сухомлинський», 1 – Кандидат у майстри спорту, 8 нагороджені Грамотами МОНУ, 36 – Грамотами Управління освіти і науки облдержадміністрації (2007 – 2016 рр.).

Значно покращилась матеріально-технічна база.

Якщо в 1955 році була вантажна машина «Форд-6», а в 1987 році автобуси «Чернігівець» та «ЛАЗ-6979», то зараз Центр має автобуси «Ікарус-256», ПАЗ-3205, ГАЗ-322132 «Газель», легкові автомобілі ВАЗ-2104 та ГАЗ-2411 «Волга»

При Центрі добудовано приміщення на 200 м², відремонтовані гаражі та кімнати. Покращилась матеріальна база дитячого табору «Юний турист», відремонтовано їдальню, терасу та реставровано спальний корпус.

Повернений до життя оздоровчий табір «Зміна», який декілька років не працював. Зараз в цьому таборі оздоровлюються діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, вихованці шкіл-інтернатів області. В основу виховання покладена патріотична та туристсько-краєзнавча робота. Восени та навесні в таборах проводяться обласні змагання зі спортивного туризму та краєзнавчі зльоти.

Працівники комунального позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді», більше ніж 50 разів за останні 3 роки нагороджувалися грамотами МОНУ та Українського державного Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді за участь та перемогу у Всеукраїнських масових заходах та конкурсах.

Зараз ПНЗ «Центр НПВТКУМ» входить до переліку кращих обласних туристсько-краєзнавчих Центрів України.