Психологічна підтримка учасників освітнього процесу під час воєнних дій

Психологічна підтримка учасників освітнього

процесу під час воєнних дій

1. Телеграм-канал «ПІДТРИМАЙ ДИТИНУ»: КАНАЛ СТВОРЕНО З
ТУРБОТОЮ ПРО БАТЬКІВ І ДІТЕЙ
https://t.me/s/pidtrumaidutunyі
2. В Україні стартував проєкт психологічної підтримки «ПОРУЧ»
https://poruch.me/
Проект ПОРУЧ — це онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків
та батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи працюють для того, щоб
досвід кожного та кожної не залишився непереборною травмою на все життя.
3. ГАРЯЧА ЛІНІЯ
https://docs.google.com/document/d/1bHVRopWYkSGDVu5m9zFIs5ZjisQ3L831/edit
 Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський
міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких
операторів — безкоштовні. 
 Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. — 0 800 213 103.
Консультування з правових питань.
 Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча
лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
 Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації
(24/7) 0 800 210 160.
 Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 –
20.00 тел. у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66
(063)-721-04-63 (066)-219-09-73.
 Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у
вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у
вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо
дитині потрібна допомога спеціаліста — можна звертатися на дитячу гарячу
лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine, яка працює в
онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:
Фейсбук — https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/ 
Інста — https://www.instagram.com/childhotline_ua
Telegram — @CHL116111
4. Психологічна підтримка, куди звертатись
https://drive.google.com/file/d/1JgV_AKlk4SHGxULmjCBVmFg7iUKOZJNC/view
Екстрена психологічна допомога «Я-поруч! Я –Психолог»
https://www.sablinatz.com/dopomoga?fbclid=IwAR3YtJq5DlwEfiah3fvuqwUgvVy3Y
zbhWB1wUD1irDFbMPN_N2skcWzJoQc

5. Вправи для дітей та підлітків, які перебувають у стресовій ситуації, для
зняття психоемоційного напруження

ТЕХНІКИ ЕМОЦІЙНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Дихання животом.
Вдихаємо повітря через ніс, пропускаємо його під діафрагмою в живіт,
затримуємо повітря, видихаємо через 2-3 секунди, і плавне, повільне дихання
через рот в міру випорожнення легень. Заземлення. Знайти хвилину і подивитися
довкола, щоб залишитися в безпосередній реальності та відчути землю під ногами
(можна також напружити ступні, щоб відчути себе «ніби ми вросли» в землю).
Сканування тіла та сенсомоторне маркування.
Усвідомити свої тілесні відчуття і назвати їх (наприклад: напружений, зажатий,
розслаблений тощо).
М’язова релаксація.
Інколи тіло в стресовому стані завмирає, потрібно напружувати, а потім
розслабляти м’язи. Напруження м’язів після розслаблення буде зменшуватися, в
порівнянні з тим, з якого починали.
Заземлення під час стресу «5-4-3-2-1»

Заняття та розслаблення та зняття напруги

Техніка релаксації Джейкобсона — зняття стресу та розслаблення 
https://www.youtube.com/watch?v=-
EZD0ZHW0BU&t=184s&ab_channel=NATALIsrael
Дихальна гімнастика

Вправи для зняття стресу:
"Квітка та свічка" https://youtu.be/hVTqEEVUZaw
"Ледачий кіт" https://youtu.be/NHBEUdOaHg8
"Лимон" https://youtu.be/hguSKqCOJOM
"Черепашка" https://youtu.be/Ox_vERq7Gu4
"Пір’їна/статуя" https://youtu.be/nvT2vyWfa6I

https://drive.google.com/file/d/17SEvUsD_-
V7KK5mb1sXsP1nDSII5m_Uh/view?usp=drivesdk
Психогімнастика
Нейропсихологічна гра "Майстерні руки"

Гімнастика для мозку







Дихальні вправи


1https://www.youtube.com/watch?v=fWU9INOh74I
Гімнастика для очей




6. Як зробити спілкування з дитиною доброзичливим
Пам'ятка для батьків
 Визначте те, що вас дратує в дитині. Поміркуйте, чи не пов'язано це з
аналогічними якостями або рисами характеру у вас та ваших близьких.
Тому якщо хочете змінити дитину — почніть із себе.
 Спробуйте порахувати до десяти перш ніж сказати дитині образливі слова.
Це дасть змогу витримати паузу та поміркувати над тим, як можна
«м'якіше» висловити те, що вам не подобається в її поведінці. Адже
зауваження слід робити так, щоб дитина їх справді почула. Інакше вона
може «закритися» від образи, чекаючи вдалої нагоди, щоб відповісти вам
тим самим. Наприклад, звертання до дитини «Ти, ледарю, сідай робити
уроки» можна перефразувати так: «Давай сплануємо твій час: через п'ять
хвилин ти сідаєш робити домашнє завдання, а через годину виконаєш його і
підеш гуляти».
 Уникайте висловів на кшталт: «Завжди ти такий, завжди все неправильно
робиш», «Ти невиправний!». Це прямі вказівки дитині бути саме такою —
вони не залишають їй простору, щоб поліпшити поведінку.

 Пам'ятайте, що навчати дитину будь-чого найліпше на власному прикладі і
щирих, довірливих взаєминах. У такому разі в дитини буде можливість
сказати «так» вашому вихованню.
 Пам'ятайте, що образливі слова, звернені до дитини, залишаються жити в
ній: її тілі, свідомості та проявляються у згаслому погляді, невпевненості,
мстивості, фізичній напруженості, хворобах, манері поведінки тощо.
 
Допомагаємо дитині подолати посттравматичний стрес
Рекомендації для педагогів
 Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ. Повернення до звичного
режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці.
Вона має розуміти, що навчальний заклад — безпечне місце для неї. Будьте
спокійними і виваженими, заспокоюйте дитину уникайте додаткового тиску
на неї.
 Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого травмуючі події
призводять до втрати контролю, хаосу, тому можливість вибору або
контролювання (за умови, що це можливо) дадуть дитині змогу почуватися
в безпеці.
 Оберіть дорослого, який зможе забезпечити дитині додаткову підтримку.
Домовтеся з дитиною, до кого вона може звернутися в разі необхідності.
 Зберіть максимум інформації щодо систем переадресації для дітей, які
потребують спеціалізованої допомоги фахівців. Якщо дитина має серйозні
проблеми, що не зникають із плином часу, її потрібно направити до
відповідного фахівця.
 Не слід замовчувати травмуюючу ситуацію. Дитині складно «просто
забути про все». Тому варто вислухати її, обговорити почуття та
міркування, які виникають у неї з приводу того, що відбувається.
 Будьте готовими до непростих запитань: «Чому відбулася та чи та подія?»
(продемонструйте своє ставлення до ситуації), «Чи все буде добре?» (не
давайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що
рятувальні організації, волонтери, міністерства та відомства, військові та
міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку).
 Оголосіть хвилину мовчання. Поясніть дітям, що в такий спосіб ушановують
загиблих.
 Подбайте про те, щоб дитина мала можливість гратися і навчатися
разом з однолітками, адже їхня підтримка дуже важлива для неї.
 Будьте готовими до діалогу з дитиною. Вона має знати, що ви готові її
вислухати. Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про
травмуючі ситуації.
 Подбайте про безпечне місце, у якому дитина зможе розповісти про те, що з
нею сталося. Відведіть певний час для бесіди, щоб допомогти їй зрозуміти,
що обговорювати те, що сталося, — нормально.
 Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу
та страху. Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи тієї
ситуації, зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.

 Будьте пильними до явищ навколишнього середовища, що можуть
спричиняти певну реакцію в дитини, яка переживає посттравматичний стрес
(погіршення погоди, гучні звуки тощо). Передбачайте кризу і надавайте
додаткову підтримку в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням про
травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи.
Попереджайте дітей, якщо збираєтеся, наприклад, увімкнути світло, різко
підвищити голос тощо.
 Чиніть опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживання
травми. Іноді діти провокують педагогів на повторення образливих
ситуацій, адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за
допомогою гри або взаємодії з іншими.
 Звертайте увагу на реакцію однолітків на дитину, яка переживає
посттравматичний стрес, та інформацію, якою вони обмінюються.
Убережіть дитину від цікавості однокласників та захистіть однокласників
від деталей і подробиць травмуючої ситуації, які можуть їх налякати,
засмутити тощо.
 Установіть чіткі межі неадекватної поведінки, розробіть логічні (однак не
каральні) наслідки. Пам'ятайте, проблеми з поведінкою можуть бути
тимчасовими, пов'язаними із психотравмою, а найбільш деструктивна
поведінка може бути спричинена хвилюваннями, що також пов'язані з
психотравмою.
 Бережіть власне емоційне та фізичне здоров'я. Дитині, яка бачить поруч
упевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше вдається
нормалізувати свій стан.
 
Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес
Поради для батьків
 Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та
значного скупчення людей.
 Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе. 
 Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом. 
 Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги. 
 Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці. 
 Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.
 Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із
братами, сестрами, близькими.
 Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.
 Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими
словами, без подробиць, що можуть її налякати.
 Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.
 Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива
дітям молодшого віку.
 Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.
 Допоможіть дитині займатися звичними для неї справами.
 Поясніть дитині, що сталося і що відбувається в цей момент.

 Дозвольте дитині сумувати, не чекайте, що вона виявиться сильною.
 Вислуховуйте думки і страхи дитини без осуду.
 Чітко визначте для дитини правила поведінки.
 Запитайте дитину, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її,
обговоріть, як поводитися, щоб бути в безпеці.
 Заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку
можливість.
 Намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей
очевидців, від розпитування сторонніми про травмуючі події тощо.
7. Як безпечно пережити воєнний час?
https://docs.google.com/document/d/1a7HG2Y69CzRVc3pKSnadVjNTKnFrpPMR/edi
t
8. Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових
розладів у дітей
https://docs.google.com/document/d/11vYi8D9XDNUAtEZ_pjEFMLV9sAS5WRMs/e
dit
9. 9 фраз, які не можна говорити дітям про війну
https://docs.google.com/document/d/1BHs2fxrIbofwO6Wt8-4i0MZjTzhJOiST/edit
10. Практичні рекомендації для батьків: Як допомогти дитині після
травматичної події
https://docs.google.com/document/d/12JVH1M-q4CaSCEH7e7GZfgF9igGnI9hf/edit
https://docs.google.com/document/d/1m5_963UBUuDCwu9605kt5sXmTJ5TQZWm/ed
it
11. Як допомогти дитині у стані стресу
https://docs.google.com/document/d/1LpiRemyeFr236qcnJ9vJDiI9hPgrvaW0/edit
12. Поведінкові особливості дітей вимушених переселенців
https://docs.google.com/document/d/1mAB1hbppcq5DGvNYVj_vX6bNBIYgVO_3/ed
it
13. Дитяча психіка під час війни: перша допомога, усунення небажаних
наслідків
https://docs.google.com/document/d/1EFCaNaJKOxVbgFM2ELk9LpeFUeJ7-gsQ/edit
14. Ізраїльський протокол швидкої допомоги дітям, що пережили стресову
подію
https://drive.google.com/file/d/1Cu3mgU0S5xARrhoNrEP3SOMmTPT3FhkN/view
15. Як встановити контакт з дитиною, що пережила травматичний досвід
https://www.unicef.org/ukraine/stories/establish-contact-with-child-traumatic-
experience?fbclid=IwAR2vVb4a5mLItsoQm8cIDGEgF6k2vqaNaSVjxfS9U1dlAupqO
LFg4mXgf9U
16. Запис вебінарів щодо надання першої психологічної допомоги
 «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»

 «Як говорити з дитиною про війну. Техніки психологічної допомоги
дитині» — https://youtu.be/l_a1NBhztOs
 «Кризове консультування для фахівців психологічної служби освіти в
Україні» — https://youtu.be/N2H9Ly7aOnE

 «Кризове консультування для фахівців психологічної служби освіти в
Україні. Частина 2» — https://youtu.be/UyHUk_FFBa0
 «Базові основи формування резилієнс (життєстійкості) у дітей» —

 Я-поруч! Я-психолог! Як надавати першу психологічну
допомогу.– https://www.youtube.com/watch?v=AwYQyFZdbv8&t=128s
 "Перша психологічна допомога у разі гострих реакцій на травмівну
подію"– https://www.youtube.com/watch?v=S3m00j4Has8&t=75s
 Мама, війна! Як допомогти та підтримати дитину під час бойових
дій– https://www.youtube.com/watch?v=FnjGLQt3nQ8&t=102s
 Психологічна допомога під час
втрати– https://www.youtube.com/watch?v=eSnxW3hMV2E
 Як допомогти впоратися з болючим відчуттям тривоги у дні
війни– https://www.youtube.com/watch?v=fqKGRS4vHzI&t=5s
 ПЕРША ДОПОМОГА запобігання розвитку хронічної тривожності й
розвитку ПТСР– https://www.youtube.com/watch?v=qdS2QKV981Q&t=83s
 «ПЕРША психологічна ДОПОМОГА. Психологічна інтервенція. Корисні
поради, вправи та
техніки»– https://www.youtube.com/watch?v=lEnV4Q5F2DU&t=103s
 Як надавати психологічну допомогу і залишитися в
ресурсі– https://www.youtube.com/watch?v=Hmj-mn4s92k
 «Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в
роботі з травмою та горем» – https://www.youtube.com/watch?v=G1Se-
inKFSY&t=17s
 «Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в
роботі з травмою та горем» – https://www.youtube.com/watch?v=G1Se-
inKFSY&t=17s
 «АРТ- терапія та досвід в роботі з дітьми, дорослими щодо проживання
травми, горя та втрати»
– https://www.youtube.com/watch?v=Vv5uXq_wiMo&t=3s
 «Робота з травмою, горем, насиллям. АРТ-терапія. Психологічна допомога
дітям, дорослим та родинам» – https://www.youtube.com/watch?v=O579d-
r1gT4&t=3953s