27 січня – день пам’яті мільйонів безневинних жертв

27 січня світ вшановує пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами однієї з найгірших трагедій двадцятого століття, Голокосту. Цей день нагадує нам про ціну людської ненависті, байдужості та мовчання.

 Чому скорботну дату встановлено саме на 27 січня?

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був офіційно запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році. Дата 27 січня обрана не випадково – саме цього дня у 1945 році війська союзників звільнили нацистський концентраційний табір Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі, який став символом системного знищення людей у роки Другої світової війни.

Голокост був цілеспрямованою політикою нацистського режиму, спрямованою на повне винищення єврейського населення Європи. За різними оцінками, його жертвами стали близько шести мільйонів євреїв, а також мільйони інших людей – ромів, людей з інвалідністю, політичних в’язнів та цивільних мешканців окупованих територій.

 Масштаб трагедії мовою фактів

Голокост став однією з найбільших гуманітарних катастроф в історії людства та безпрецедентним прикладом системного знищення людей за етнічною, релігійною та соціальною ознакою. У період з 1933 по 1945 рік нацистська Німеччина та її союзники реалізовували політику так званого «остаточного розв’язання єврейського питання», метою якої було повне фізичне винищення єврейського населення Європи.

За оцінками істориків та Меморіального музею Голокосту у США, жертвами Голокосту стали близько 6 мільйонів євреїв, серед яких понад 1,5 мільйона дітей. Окрім цього, нацистський режим знищив:

— до 500 тисяч ромів,

— понад 250 тисяч людей з інвалідністю,

— мільйони радянських військовополонених,

— десятки тисяч політичних опонентів, священників та інших переслідуваних груп.

Для реалізації цієї політики було створено розгалужену систему репресій. Історики нараховують понад 40 тисяч таборів, гетто, трудових колоній та місць утримання по всій окупованій Європі. Серед найвідоміших концентраційних і таборів знищення: Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Собібор, Майданек, Белжець, Дахау та Бухенвальд.

Україна стала одним із центральних регіонів трагедії, де масові вбивства відбувалися не лише в таборах, а й просто неба: у лісах, ярах, біля сіл і міст. Цей етап історики називають «Голокостом від куль», оскільки сотні тисяч людей були розстріляні безпосередньо на місці проживання.

Найвідомішим символом цих злочинів є Бабин Яр у Києві, де 29-30 вересня 1941 року нацисти вбили 33 771 єврея лише за два дні. Загалом за час окупації в Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч осіб, включно з ромами, військовополоненими та цивільними українцями.

Масові розстріли також відбувалися в Кам’янці-Подільському, де у 1941 році було вбито близько 23 тисяч євреїв, у Рівному – понад 17 тисяч, в Одесі – десятки тисяч людей під час каральних акцій 1941–1942 років. Подібні місця трагедії існують у Харкові, Львові, Вінниці, Житомирі, Чернівцях та багатьох інших містах.

Як світ і Україна вшановують пам’ять жертв Голокосту?

Щороку 27 січня в багатьох країнах проходять офіційні церемонії пам’яті, хвилини мовчання, покладання квітів до меморіалів і зустрічі з істориками та очевидцями подій. У штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку відбуваються спеціальні засідання та виставки, присвячені збереженню пам’яті про Голокост і боротьбі з проявами расової ненависті.

Велику роль відіграють музеї та меморіальні комплекси: Меморіал Голокосту у Вашингтоні, музей Яд Вашем в Ізраїлі, меморіальні центри в Польщі, Німеччині, Франції та інших країнах. Освітні програми для школярів і студентів, документальні фільми, відкриті архіви та публічні лекції допомагають новим поколінням краще зрозуміти масштаб трагедії та її причини.

В Україні пам’ять про жертв Голокосту також є частиною державної політики у сфері історичної пам’яті. Щороку проводяться жалобні заходи в Бабиному Яру, у місцях масових розстрілів в інших містах, у музеях та навчальних закладах. Уроки пам’яті, тематичні виставки та публічні дискусії спрямовані на те, щоб трагедія не зводилася до сухих цифр, а залишалася живою частиною колективної свідомості.